Вивчайте, любіть свою мову, як світлу Вітчизну любіть!

(Свято української писемності та мови)

Ведуча І:  9 листопада, у день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-літописця ( слайд 1),  в Україні традиційно відзначають День украї́нської писе́мності та мо́ви. Цього дня вшановують найкращих популяризаторів українського слова; заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою; покладають квіти до пам'ятника Несторові-літописцю( слайд 2).

Ведуча ІІ: Найвидатніша праця Нестора-літописця  -  «Повість минулих літ» – перша пам’ятка Київської Русі, де виведено історію наших предків від найдавніших часів до 1113 року ( слайд 3). Тож Преподобного Нестора цілком можна вважати батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності: головним його послухом у монастирі стала книжкова справа.

Ведуча І: Преподобний Нестор працював до останнього дня свого земного життя. Мощі святого спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври ( слайд 4). Українською православною Церквою встановлено орден Преподобного Нестора-літописця (слайд 5), яким нагороджують представників духовенства, мирян, державних діячів, журналістів, письменників, поетів та освітян за особистий внесок у видавничу, церковно-літературну та письменницьку діяльність, а також за поширення світлих ідеалів Православ’я.

Ведуча ІІ: Отже сьогодні вашій увазі пропонуємо свято української писемності та мови.

Дівчина 1.

У неї є все:

Діброви й верболози,

Дніпра і Ворскли витканий атлас,

Козацька доблесть і кріпацькі сльози,

Ще й дума та, що вистраждав Тарас.

Хлопець 1.

Розмай Карпат,

Де юниться на скелі

Смерічка недоторкано-струнка,

Незгасне сяйво вбогої оселі,

Що дала нам у спадщину Франка.

Дівчина 2.

Діброви праслов 'янської Волині,

З журбою Мавки й болем Лукаша,

Де гордою Касандрою і нині

Вита бентежна Лесина душа.

Хлопець 2.

0 рідна мово!

Є ще люди ниці:

Зрікаються, бува, і матерів!

А я твої троянди й чорнобривці

Любов 'ю до пелюстки обігрів.

Дівчина 1.

Ти - крона й корінь рідного народу:

Батьків, дідів, і прадідів, і пра...

І час твою не вичовгає вроду,

Не висотає Ворскли і Дніпра.

Хлопець 1.

В тобі - мої лани широкополі,

Благословення мамине і хліб.

Без тебе я страждав би, як без долі,

І вже давно б, приречений, осліп.

Дівчина 2.

Бо ти - моя подвижниця і слава,

Мечі і струни, правда і терни.

Від київського князя Ярослава

До нашої стрімкої бистрини.

Хлопець 2.

Життя мого майбутнього основа,

Нехай же родить щедро твій город!

Коли щеза чиясь у світі мова,

Щезає разом з нею і народ.

Ведуча І . "Вивчайте, любіть свою мову, як світлу Вітчизну любіть!" - під таким закликом, взятим з вірша видатного українського поета Володимира Сосюри, проходитиме наше свято. Бо чого ж ми варті в світі без рідної мови?! Вона є скарбницею народних духовних надбань, оберіг наших звичаїв і традицій, запорука інтелектуального розвитку і поступу в загальнолюдському житті.

Ведучий ІІ . Мова - це душа народу. Вона починається з маминої колискової, народної пісні, батьківського мудрого слова. Рідна мова єднає родину. Вона є основою родоводу: від матері, батька, бабусі, дідуся, брата, сестрички веде юну душу у світ людських взаємин, і весь цей світ виявляється у мові і через мову. Тому нині, говорячи про рідну мову, будемо звертатись до неї, як до рідної матері, неньки.

 Ведуча І   А  зараз ви почуєте пісню у виконанні вчителя української мови Троян Наталії Анатоліївни та  учениці 7-Б класу Мамедової Сабіни  на слова Бориса Олійника «Пісня про матір»

Дівчина 1.

Українська моя рідна мово,

В кожнім слові твоїм - цілий світ!

Бачу барви у нім веселкові

І калини червоної цвіт.

Хлопець 1.

А ще небо блакитне, бездонне,

І Ярило, й пшеничні поля,

Плескіт рік, шум гаїв невгамовний -

Вся моя українська земля!

Дівчина 2.

Українська моя рідна мово,

Не одна тобі тисяча літ!

Таке ж давнє твоє кожне слово,

Як і весь різнобарвний наш світ.

Хлопець 2.

І хоч ти лиш пелюстка яскрава

В запашній квітці мов світовій,

Мово рідна моя і ласкава,

Молюсь завше красі я твоїй.

Дівчина 1.

Як гул століть, як шум віків,

Як бурі подих - рідна мова.

Вишневих ніжність пелюстків,

Сурма походу світанкова, '

Неволі стогін, волі спів,

Життя духовного основа.

Хлопець 1.

Все в тобі з 'єдналося, злилося,

Як і помістилося в одній! -

Шепіт зачарований колосся,

Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,

Щоб підносить правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.

І тобі рости, не в 'януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі - великого народу

Ніжна і замріяна душа.

Дівчина 2.

Присягаюсь, мово, тобі як небу,

Присягає на вірність одвічну птах,

Бо в безсмерті твоїм і твоїм натхненні чую:

Думка зринає у вись нову,

Бо живе в тобі ніжне

Вітчизни ймення,

Значить, - я у тобі живу!

Хлопець 2.

Трембітна мово.

Музико. Калино.

І споконвічна, й назавжди моя

До тебе завше я душею лину.

Марія... Марія

Ведуча І . Рідна мова! У нашій літературі, мабуть, немає жодного письменника, який би від усього серця не висловив любові до тебе і своєї тривоги за твою долю.

Ведуча ІІ  Рідна мова! Всім світом ти визнана за одну з найзвучніших мов. Ти тому така мелодійна і неповторна, бо увібрала в себе гомін полів, лісів і морів нашої України. Ти переткана й вишита калиною, барвінком і вишневим цвітом.

А зараз прозвучить пісня  « Журавлина доля»

У виконанні  Мамедової Сабіни

 Ведуча І. Видатні люди різних епох і поколінь зверталися до української мови, як до першоджерела, першооснови вітчизняної науки, освіти і культури.

Ведуча ІІ  . "Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка його духу, його багата скарбниця" (Панас Мирний).

Ведуча І . "Українська мова в багатстві, витонченості і гнучкості форм не поступається жодній із сучасних літературних мов слов'янства..." (Михайло Драгоманов).

Ведуча ІІ  "Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури" (Василь Сухомлинський).

Ведуча  І "Мова - втілення думки. Що багатша думка - то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її" (Максим Рильський).

Дівчина 1.

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур 'ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам.

Дівчина 2.

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля,

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

Хлопець 1.

Буду я навчатись мови золотої

У трави-веснянки, у гори крутої

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Хлопець 2.

Буду я навчатись мови-блискавиці,

В клекоті гарячім кованої криці,

В огневищі пружному ниви колоскової,

В леготі шовковому пісні колискової.

Ведуча 2. Звідки ж бере свій початок мова, яку справедливо вважають однією з наймилозвучніших мов світу? Наша мовна традиція сягає далеких докняжих часів. Учені доводять, що давньоруське письмо із своєрідною системою позначок існувало ще з II ст. до н.е. А в період Київської Русі наше слово сягнуло державного творення. Українську мову тоді називали "руською", пізніше, десь із середини XVII ст., "малоруською", далі "южнорусским языком", "малороссийским наречием".

Ведучий 2. Тоді ж постав з народу той, "хто сміло, із ясним сміхом розбудив і розгорнув ширококрило понад землею рідний спів". Це невмирущий Іван Котляревський в "Енеїді", "Наталці Полтавці" та комедії "Москаль-чарівник" відкрив усьому світові багатства живої народної мови. З його творів "забуте й закинуте під сільську стріху слово, мов Фенікс із попелу, воскресло знову, ожило небаченою красою і голосно залунало по широких світах".

Ведуча І  Вашій увазі пропонується сценка з п'єси "Наталка Полтавка"  у виконанні учнів 7-А класу

Ведуча 1. Рідна мова! Який тернистий шлях довелося пройти тобі у своєму розвитку, скільки заборон витерпіти, яку мученицьку, але величну долю вистраждати.

Ведуча  ІІ (цитує). 1720 рік. Указ російського царя Петра І про заборону друкування книжок українською мовою.

Ведуча 1 (цитує). 1755 рік. Заборона викладання українською мовою у Києво-Могилянської Академії.

Ведуча  ІІ (цитує). 1775 рік. Зруйнування Запорозької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

Ведуча 1 (цитує). 1863 рік. Циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії про заборону друку українською мовою.

Ведуча  ІІ (цитує). 1876 рік. Емський указ, за яким не допускалися ввезення із-за кордону, друкування та видання в імперії книг "на малороссийском наречии", заборонялися різні сценічні вистави і читання, друкування текстів до нот. Скасовувалися з вжитку слова: Україна, козак, Запорозька Січ.

Дівчина 1.

Хотіли вирвати язик,

Хотіли ноги поламати,

Топтали під шалений крик,

В'язнили, кидали за грати,

Зробить калікою з калік

Тебе хотіли, рідна мати.

Дівчина 2.

Мова рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько -

Тілько камінь має.

Як ту мову мож забути,

Котрою учила нас всіх

Ненька говорити,

Ненька наша мила ?!

(Учениця  читає вірш В.Самійленка "Українська мова")

«Українська мова» Володимир Самійленко

Діамант дорогий на дорозі лежав, -

Тим великим шляхом люд усякий минав.

І піхто не пізнав діаманта того.

Йшли багато людей і топтали його.

Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,

І в пилу, на шляху діамант він найшов.

Камінець дорогий він одразу пізнав,

І додому приніс, і гарненько, як знав

Обробив, обточив дивний той камінець,

І уставив його у коштовний вінець.

Сталось диво тоді: камінець засіяв,

І промінням ясним всіх людей здивував,

1 палючим огнем кольористо блищить,

І проміння його усім очі сліпить.

Так в пилу на шляху наша мова була,

І мислива рука її з пилу взяла.

Полюбила її, обробила її.

Положила на ню усі сили свої,

І в народний вінець, як в оправу, ввела,

І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.

І на злість ворогам засіяла вина,

Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.

І сіятиме вік, поки сонце стоїть,

І лихим ворогам буде очі сліпить.

Хай же ті вороги поніміють скоріш,

Наша ж мова сія щогодини ясніш!

Хай коштовним добром вона буде у нас.

Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,

Щоб поглянувши сам на творіння своє,

Він побожно сказав: "Відкіля нам сіє?!"

(На сцену виходять учні (читці) з палаючими свічечками.)

Дівчина 1.

Мова твоя, Україно,

З мови твоїх солов'їв

Мова твоя солов 'їна

З присмерком Соловків.

Дівчина 2.

Всіх не злічити, всіх не розстріляти!

Але за що?! Не можу зрозуміть.

За те, що Україну звали "мати", .

Що не цуралися її рясних суцвіть! -

Хлопець 1.

Любили слово рідне до загину,

Не йшли в мовчальники, в юрбу глухоніму

І боронили рідну Україну,

немов Мадонну - Матінку Святу.

Ведуча  І. Рідна мова! В епоху розстріляного відродження та в часи застою ціною великих жертв ти встала з колін. Тисячі найкращих українців пройшли через сталінські репресії, беріївські концтабори, брежнєвські тюрми. Низько схиляємо голови (всі на сцені вклонились) перед світлою пам'яттю письменників Миколи Хвильового, Григорія Косинки, Миколи Куліша, Валер'яна Підмогильного, Василя Стуса, Івана Світличного, Бориса Антоненка-Давидовича та багатьох інших. Всіх не злічити...

(Виконується пісня "Молитва" Оксани Білозір. Початкові рядки її: )«Дай, Боже, нам усе згадати

І усвідомити: хто ми..." (Показ презентації)(Під час виконання пісні (як і до того) читці тримають у руках палаючі свічки. Наприкінці, коли у залі звучать останні акорди, виходять з ними за сцену).

Фінал свята (Виходять всі учасники: читці і ведучі  по одному)

Дівчина 1.

0 мова! Ночі колискова!

Прийми мій радісний привіт!

Навік пройшла пора безславна.

Цвіти і сяй, моя державна!

Дівчина 2.

Як довго ждали ми своєї волі, слова!

І ось воно співа, бринить.

Бринить - співає наша мова,

Чарує, тішить і п 'янить.

Хлопець 1.

Як довго ждали ми...

Уклін чолом (вклонився) народу,

Що рідну мову нам зберіг,

Зберіг в таку тяжку негоду,

Коли він сам стоять не міг.

Хлопець 2.

Прихилюсь до народів сердечно й уклінно,

Запозичу нове і відкину старе.

Тільки вірю: ніколи не вмреш, Україно,

Бо співучий народ і в піснях не помре.

Дівчина 1.

Переміниться світу безмежна будова,

Що вогнями ряхтить, у безодні двигтить.

Рідна мова моя, материнська, чудова,

На далекі зірки у піснях полетить.

Дівчина 2.

Принесуть катастрофи нечувані втрати. Не полине озон... лиш полин із імли... Та не зможе ніхто дивний скарб одібрати, Той, що предки дали, що в боях зберегли!

Хлопець 1.

Доки мова для внуків звучить солов'їно

І дзвенить, мов кришталь, мов трава степова,

Ти не вмреш, ти не вмреш, ти не вмреш, Україно!

Не загине народ, що в негоду співа.

Хлопець 2.

Із пуп'янка долонь (складає долоні докупи) вихоплюється слово,

Беззвучне і гучне, з роси, води й сльози.

Молись за нас, молись, Пречиста Рідна Мова,

Народжена з хлібів і щедрої лози.

Єдина і Свята, Пречиста Діво Мова,

У полум'ї свічок прийди в пусті серця,

Навчи молитись нас блакитно й калиново,

Навчи чудових слів, яким нема кінця.

Ведуча 1. Мова рідна! Красо моя! В тобі мудрість віків і пам'ять тисячоліть, в тобі, мова, неосяжна душа народу - його радощі і печалі, і труд, і піт, і кров, і безсмертя його.

Ведучий 2. Мова рідна! Світлоносна! Ти є вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно, мова рідна!

Дівчина 1.  

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове, '

Кохана материнська мова!

Дівчина 2.

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як квіти, і трави, і води.

Любіть Україну у радості мить,

Любіть і в годину негоди.

Хлопець 1.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов'ну.                   

Пісня «Одна калина» (співають всі артисти)